Українські прислівʼя з тлумаченням: чим вони відрізняються від приказок

Прислівʼя ми впізнаємо з півслова, але рідко замислюємося, чому фраза звучить саме так. Нижче — що таке прислівʼя, чим воно відрізняється від приказки і як читати завдання «продовж прислівʼя», у якому правильних відповідей іноді більше ніж одна.

Прислівʼя і приказка — не те саме

Прислівʼя — це завершена думка: у ньому є твердження й висновок, його можна сказати замість цілого речення. «Не все те золото, що блищить» — судження, яке не потребує продовження.

Приказка — образний зворот без висновку, частина речення: «як сніг на голову», «ні риба ні мʼясо». Вона прикрашає мову, але сама по собі нічого не стверджує.

Проста перевірка: якщо фразу можна поставити крапкою в кінці розмови — це прислівʼя; якщо вона потребує продовження — приказка.

Прислівʼя мають національність

Поширена думка, що прислівʼя однакові в усіх народів, бо мудрість спільна. Насправді спільними бувають ідеї, а самі прислівʼя — ні: вони тримаються на образах побуту, звичаїв і на мовній грі, яка в перекладі зникає.

Через це перекладені прислівʼя часто звучать дивно й порожньо: рима зникла, гра слів зникла, лишилася мораль без форми. Тому українські прислівʼя варто читати українськими, а не в перекладі з чужої збірки.

Українські прислівʼя з тлумаченням

Українські прислів'я: як звучать повністю і що означають
  • Не кажи «гоп», поки не перескочиш.
    Не хвалися результатом, доки справа не завершена.
  • Що посієш, те й пожнеш.
    Наслідки відповідають вчинкам — і в господарстві, і в стосунках.
  • Вік живи — вік учись.
    Навчання не має віку й не закінчується з дипломом.
  • Не святі горшки ліплять.
    Будь-яке ремесло опановують звичайні люди — отже, зможете й ви.
  • Крапля камінь точить.
    Послідовність робить те, чого не робить один сильний ривок.
  • Слово — не горобець: вилетить — не спіймаєш.
    Сказане не повернеш, тому в розмові варто зважувати слова.
  • Язик до Києва доведе.
    Той, хто не соромиться питати, знайде дорогу й розв'яже справу.
  • Тиха вода греблі рве.
    Найтихіші люди бувають найрішучішими — не судіть за гучністю.
  • Не все те золото, що блищить.
    Ефектний вигляд ще не означає якості.
  • Мала бджілка, а й та працює.
    Розмір і вік — не виправдання неробства.
  • З великої хмари малий дощ.
    Гучні обіцянки часто закінчуються дрібним результатом.
  • Пізнається приятель у нещасті.
    Дружбу перевіряє не свято, а біда.
  • Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
    Щирість цінніша за приємні слова.
  • Де багато господинь, там хата не метена.
    Коли всі керують, роботу не робить ніхто.
  • Хто рано встає, тому Бог дає.
    Ранній початок дає перевагу в справах — так це пояснювали в народі.
  • Гуртом і батька легше бити.
    Жартівливе про спільні зусилля: разом долають те, що поодинці не подужати.

Чому «продовж прислівʼя» не завжди має одну відповідь

Фольклор живе в усному переказі, тому в різних регіонах ті самі прислівʼя звучать по-різному: змінюється слово, порядок, іноді й висновок. Записані збірки фіксують найпоширеніший варіант, але не скасовують решту.

Звідси практичний висновок для школяра: якщо ваш варіант відрізняється від того, що у вправі, це не обовʼязково помилка — можливо, у вашій родині кажуть інакше. Сперечатися варто не про «правильність», а про те, у якій збірці записано який варіант.

Як зрозуміти незнайоме прислівʼя

Три кроки, які працюють майже завжди:

  1. Знайдіть образ. Про що фраза буквально — про поле, худобу, ремесло, погоду? Прислівʼя виросли з побуту, і буквальний шар у них завжди є.
  2. Перекладіть образ у ситуацію. Що в житті поводиться так само, як цей образ?
  3. Подивіться, кому це кажуть. Одне й те саме прислівʼя буває і порадою, і докором — залежно від того, хто і кому його промовляє.

Відео

↑