Торгівля в українських народних віруваннях: що записали етнографи наприкінці XIX століття

Ця стаття — про те, що українська етнографія справді записала про торгівлю. Не про способи вплинути на продажі: таких способів вона не знає.

Що про торгівлю записали українські етнографи

В «Етноґрафічному збірнику» Наукового товариства імені Шевченка, том V (Львів, 1898), торгівля представлена віруваннями й правилами поведінки, а не текстами, які треба промовляти. Ось усе, що в томі є про торг, — дослівно, з правописом видання.

Про угоду, яку скріплюють рукою (запис 12 «Торг», с. 199):

«Коли селяне купуючи або продаючи щось сторгують, належить ся вдарити по руках, бо без того торг не важний. Тілько тоді, коли обі сторони вдарили по руках, жадна не може вже взяти свого слова назад.»

Про першого покупця (там само, с. 199):

«Першого торгу не треба покидати ся.»

Про те, що буває, коли довго торгуються (запис 6 «Торг», с. 91):

«Як єден Господар продає другому худобу, а не можут сі оба доторгувати, то зараз тота худобина дістане якійсь ґанч; кажут люди, що ‘переторгував’.»

Про підкову на порозі крамниці (запис 24 «Підкова», с. 194):

«Загублену підкову, знайдену на дорозі, купці прибивають на поріг свойого склепу кінцями до середини, щоби як найбільше людей приходило до склепу.»

Це і є українське «на залучення покупців» — не текст, який читають над сіллю чи маком, а прикмета про підкову, записана понад сто років тому. Ми наводимо її як вірування того часу, а не як пораду.

Чому тут немає замовлянь на торгівлю

Тому що в українській традиції їх не записано. Ми перевірили чотири етнографічні видання повним текстом — «Українські замовляння» за редакцією М. Москаленка (1993), «Українські чари» (1992), «Знахарство (баяння) на Воловеччині» (2017) і той самий том НТШ 1898 року. Замовлянь на торгівлю немає в жодному.

Українська замовляльна традиція — це насамперед тексти лікувальні (від пристріту, крові, зубного болю), господарчі (худоба, бджоли, град) і любовні. Торгівля в ній представлена тим, що ви прочитали вище: прикметами й правилами, як поводитися на торзі.

Тексти, які ходять інтернетом під назвами «замовляння Ванги» і «замовляння Наталії Степанової», до цієї традиції не належать: це сучасна езотерична література. Перекладати їх українською означало б видати комерційний текст за народну спадщину.