Що дає людині знання самого себе коротко: аргументи для есе, твори
Розвиток самого себе залежить від багатьох чинників, а як саме це робити — ви дізнаєтеся зі статті.
Зміст
На жаль, ми звикли вживати мовні штампи, не даючи собі праці вникнути в їх справжній сенс. «Пізнай себе і ти пізнаєш Всесвіт!» — говоримо ми, не замислюючись про те, скільки пластів мудрості і прихованих можливостей криється за цими простими словами.
Як і навіщо пізнавати себе? Навіщо втілювати в життя цей незрозумілий поклик, який, до того ж, незрозуміло хто проголосив, то Сократ (якому часто приписують цю фразу), то це все ж напис на дельфийском храмі Аполлона.
Сам собі Всесвіт
Справа в тому, що тільки через пізнання самого себе можна усвідомити, пропустити через своє сприйняття і осягнути загальні закони і поняття, які правлять світом, діють незалежно від того, усвідомлюємо ми їх чи ні, слідуємо їм або нехтуємо. Тільки відчувши на собі негативні чи позитивні наслідки таких понять, як злість, заздрість, ненависть (або ж, навпаки, любов, дружба, самопожертву), ми зрозуміємо і приймемо як себе, так і оточуючих, які дуже схожі на нас у своєму пізнанні.
Ми зрозуміємо, що самі створюємо ці поняття і якості, передаємо їх дітям і онукам, в свою чергу прийнявши від пращурів. Ось тоді людина дійсно може сказати, що він нехай не зрозумів в повній мірі, але пізнає. Пізнає себе і разом з тим пізнає вікові закони, що керують думками, емоціями, почуттями.
Таке осмислення відбувається в двох світах: нашому внутрішньому і одночасно – в навколишньому нас ззовні. Починаючи розуміти себе, ми осягаємо горезвісний закон бумеранга. Те, що ти несеш в світ, до тебе від світу і повернеться.
У цьому одна з відповідей на питання, чи потрібно таке самопізнання. Адже закони Всесвіту діють однаково скрізь, завжди і для кожного з нас. Наш внутрішній мікрокосмос – це сконцентрований в одній особистості гігантський світ, який логічно назвати мікрокосмосом. Моє его – це его всього навколишнього світу, просто воно менше за обсягом.
Ми пов'язані з макросвітом глибше, ніж нам здається, адже атоми і молекули всього світу такі ж! Структурні зв'язки – такі ж! Тому складові нашого тіла – це складові Всесвіту. Виходить, що ще до народження, будучи ембріоном, і вже тим більше – з моменту народження ми пов'язані не тільки з власним тілом, але і з атомами, частками, клітинами всього нашого оточення. Так чому ж, зрозумівши цей зв'язок, ми не повинні її поглиблювати?
Важко бути Богом
Отже, як керувати тілом? Не інакше як за допомогою Духу, енергетики, яка є початковим поняттям. Саме вона відповідальна за всі процеси в нашому тілі, від енергетичних, до створюваних ними фізичних. Тому в першу чергу об'єктом нашого навчання управління всіма процесами має бути саме енергетичний рівень, тільки тоді, зумівши зрозуміти закони його дії, ми зможемо зрозуміти правила, за якими живе наше тіло.
Існує і зворотний зв'язок: розуміючи, чим і як живе наше фізичне тіло, ми можемо осягати правила життя енергетичного рівня, адже на ньому наше тіло також існує. І чим більше і глибше ми будемо вивчати цю взаємозв'язок, тим більш всеосяжним і якісним будемо наш розвиток, ми зможемо не тільки існувати, але й творити на кожному з цих рівнів, оскільки творчість є більш високим рівнем як існування, так і самопізнання, самовдосконалення.
Але, творячи, не варто вважати себе Всемогутнім, бо прагнення стати Богом не тільки не має жодних перспектив, але й призвести до відчуття на собі того самого ефекту бумерангу. По-перше, хтось із таких ж пізнають себе і світ також може вирішити, що він всемогутній, а, по-друге, людині ніколи не стати Богом – це теж один із законів Духу і Матерії, законів світобудови. Єдине, в чому людина повинна прагнути бути схожим на Бога, це вміння любити і прощати, жертвувати собою і бути вільним у своїх словах і думках.
Мозковий штурм
На жаль, сьогодні ми розвиваємося переважно в зовнішньому світі. Ми намагаємося керувати Всесвіті, не знаючи, як управляти собою, створюємо комп'ютери, прагнучи втілити в реальність поняття мегамозка. Але для початку непогано було б навчитися використовувати на повну потужність свій власний людський потенціал. Доведено, що участь мозку в усвідомлених процесах складає не більше 5-7%, та й то це показник тих, кого людство називає геніями.
Уявляєте, який ривок зробили б ми, навчися, замість того, щоб керувати світом, керувати власним сірим речовиною? Ми ж, не навчившись як слід застосовувати те, що нам дано, намагаємося створювати щось інше, називаючи це прогресом. Справжній прогрес у вдосконаленні себе, в умінні йти по шляху цього розвитку і досягати його. Щоб зрозуміти іншого, треба пізнати насамперед себе.
Крім того, розуміючи, що первинне, а що вторинне, що може зробити його дійсно щасливим, людина, збагнувши себе, вже тверезо оцінює, як цього досягти, які можливості існують для цього в ньому самому, а які він може «притягнути» спорідненої йому всесвіту.
Можна відправитися в подорож в далекі країни, а можна зробити його, не встаючи з крісла або дивана, з допомогою книги, телепрограми або власної уяви. І в тому, і в іншому випадку ми отримаємо нові враження, і в обох випадках вони будуть відображенням нашого сприйняття. Так само, почуттями і думками, ми повинні вчитися змінювати світ навколо себе, змінюючи своє сприйняття, ставлення до нього, порівнюючи і аналізуючи, проводячи аналогії і знаходячи способи керувати цим світом.
«Пізнай себе і ти пізнаєш Всесвіт!» — з цього вислову ми почали розмову. Цікаво, що його ще називають заповіддю Дельфійського оракула. А заповіді, як відомо, на те й існують, щоб їм слідувати. І адже не просто так йдуть з людством через століття заповіді: не убий, не вкради, не возгордись, не гнівайся. Вони допомагають нам на шляху пізнання себе і нашої масштабної проекції – Всесвіту.